На сайті видавничого дому "ОГО" з'явилася стаття випускника Школи 2009 року Олексія Кривошеєва щодо місцевих виборів, що відбудуться 31 жовтня 2010 року. Олексій в статті ділиться своїм баченням майбутніх виборів у Рівненській області, зокрема оцінює шанси теперішнього міського голови м. Рівне, а також розстановку сил у Рівненській міській раді та обласній. Пропонуємо Вам ознайомитися із текстом статті.

Регіонали, від часу перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, вже не раз називали саме 31 жовтня як дату проведення місцевих виборів. Одна з причин цього — поки люди не почали ставити запитань про результати роботи нинішньої влади. При цьому владна коаліція за допомогою закону виключила з перегонів кілька політичних сил, надавши право висувати кандидатів лише партіям, чиї осередки зареєстровані у відповідних місцевостях не менше ніж за один рік до виборів.
Сама по собі ця норма ніби спрямована проти “штучних” партійних проектів. Однак її не варто було б застосовувати перед самими виборами, адже таким чином відсікаються політичні сили, які важко назвати “технічними”. Це перш за все стосується “Фронту змін” Арсенія Яценюка, “За Україну” В’ячеслава Кириленка та “Сильної України” Сергія Тігіпка. Ці сили в переважній більшості областей і районів залишаться “за бортом” перегонів.
ОГО проаналізувала, як ці всі обставини відіб’ються на формуванні майбутньої влади Рівного та області.

МІСТО

Мерський танк
Володимир Хомко обирався міським головою Рівного на позачергових виборах, розуміючи, що вже через півтора року йому доведеться знову йти на вибори. Однак за півроку Хомко отримав хорошу звістку зі стін Конституційного Суду України, який роз’яснив, що ради й мери, обрані на позачергових виборах, працюватимуть повний конституційний термін. Команда Володимира Хомка зітхнула з полегшенням. Однак, як виявилось, дарма. За новим законом, усі “позачерговики” скоріш за все підуть на вибори навіть попри рішення Конституційного Суду. Очевидно, регіонали користуються логікою: новий закон — нові правила. А отже, потрібне нове тлумачення суду, якщо воно ще когось цікавить. Можу припустити, що КС легітимізує рішення відправити на вибори всіх. Хоча було б цікаво, як судді пояснили б те, що на вибори мають йти всі, хто обирався на позачергових, але зроблено виняток для київського міського голови Леоніда Черновецького, Київської міськради та Тернопільської облради. Чим вони кращі за решту регіонів України? Це питання, вочевидь, залишиться без відповіді. Але повернемось до справ рівненських.
Після перемоги на позачергових виборах Володимира Хомка багато хто говорив, що він навряд чи встигне щось зробити, аби підтвердити свою ефективність. І, скоріш за все, програє вибори повторні. Але сталось інакше.

На сьогодні рейтинг міського голови, за даними різних соціологічних опитувань, коливається в межах 50-55 відсотків. При цьому у найближчих конкурентів показники заледве доходять до десяти. У такій ситуації Володимир Хомко має почуватись “надійно, як у танку”. Підбити його рейтинг фактично нереально. І це попри те, що останні два роки були, м’яко кажучи, невдалими в економічному плані. Криза вдарила по дохідній частині бюджету. Наприклад, за два роки бюджет розвитку міста впав з 30 мільйонів у 2008 році до 12 у нинішньому.

У чому секрет успіху? Хай кожен сам дасть відповідь на це питання. Очевидно одне: перемога на виборах 31 жовтня для Володимира Хомка — це справа техніки. Однак у міського голови стоять інші, не менш важливі завдання. Аби зміцнити свою владу в місті, мерові необхідно, щоб міськраду сформували політичні сили, з якими він зможе ефективно співпрацювати. І тут можуть виникнути певні труднощі.

Депутатський "розклад"
Депутатський корпус Рівненської міської ради, за новим законом, може налічувати від 40 до 60 депутатів. Остаточну чисельність має встановити обласна рада. Однак з огляду на позицію ключових політичних гравців, можна з високою ймовірністю спрогнозувати, що депутатів буде 54. На користь цього є кілька аргументів. Найголовніший з них той, що сьогодні депутатів в міськраді 53. За новим правилами, число мандатів має бути парним. І щоб не робити великого переділу округів, більшість співрозмовників, з якими вдалось поспілкуватись, схиляються до того, щоб просити обласних депутатів встановити чисельність Рівнеради — 54 місць. З яких 27 обиратиметься за партійними списками і стільки ж по мажоритарних округах.

Сьогодні найбільш реальні шанси отримати хороший відсоток на виборах мають лише кілька партій. Перш за все це Партія регіонів, "Батьківщина", "Наша Україна", "Свобода", Народна партія (Литвина) та "Сильна Україна" (Тігіпка). Політична сила Сергія Тігіпка у Рівному зареєстрована більш ніж за рік до дати виборів і може брати участь в боротьбі за владу в місті. А її рейтинг дозволяє сподіватись на хороший результат. Регіонали мають у місті стабільний електорат, який незначно перевищує десять відсотків. Але кадровий потенціал плюс адмінресурс дає всі підстави говорити про те, що ПР може провести значну кількість своїх людей через мажоритарні округи. Така ж ситуація й у "Сильної України": хороший рейтинг плюс наявність кандидатів, здатних поборотись за перемогу в округах.

Трохи гірша ситуація у "Нашої України" і "Народної партії". Їх рейтинг коливається в межах 3-5 відсотків. Однак як одні, так і другі мають боєздатну партійну структуру, досвід проведення виборчих кампаній та кадровий потенціал. Ці обставини цілком можуть компенсувати невеликий відсоток місць, які вдасться отримати за партійними списками, мандатами, отриманими на “мажоритарці”. Крім того, вочевидь ці партії компенсуватимуть невисокий рейтинг партійних брендів особистим рейтингом своїх лідерів. Народну партію тягнутиме на своїх тендітних жіночих плечах Світлана Богатирчук-Кривко, а "Наша Україна" йтиме на вибори, спираючись на рейтинги екс-губернатора Віктора Матчука та заступника міського голови Рівного Сергія Васильчука.

Однакові проблеми постають на цих виборах перед "Батьківщиною" і "Свободою". Перша, хоч і втратила значну частину електоральної підтримки після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах, все ж зберігає можливість показати відносно непоганий результат. Однак є всі підстави, що кадровий склад місцевої організації та суперечності між різними групами впливу дадуть змогу показати більш-менш хороший результат у мажоритарних округах. ВО “Свобода” теж, маючи непоганий рейтинг партійного бренду має незначний потенціал кандидатур, які мали б досвід політичної боротьби у мажоритарних виборах.

Варто пам’ятати й про УНП. Хоч ця політична сила після смерті Василя Червонія і втратила значну частину рейтингу, але має у своїх лавах людей, які здатні перемагати в округах і вже не раз це робили на виборах у 1998 та 2002 роках.

Є усі шанси мати своїх представників й в інших політичних сил, однак їхнє представництво в раді налічуватиме 1-2 депутати й навряд чи суттєво вплине на розподіл влади в місті після 31 жовтня.

Контрольний пакет
Чи не найголовнішим питанням цих виборів у місті є те, якою буде більшість у сесійній залі. Вочевидь регіонали ставлять собі за мету створити підконтрольну собі коаліцію. І для цього є всі шанси. У політичних колах міста говорять про те, що існує сценарій, коли більшість формуватиметься на основі депутатів Партії регіонів, "Сильної України" і Народної партії (Литвина). Кажуть, навіть існує домовленість щодо узгодження позицій при формуванні списку, висуненні кандидатів у мажоритарних округах та боротьбі з конкурентами. Але й тут не все гладко.

Головною ж інтригою цих виборів у Рівному може стати участь у перегонах власного політичного проекту міського голови. Нинішній рейтинг Володимира Хомка дає всі підстави вважати, що будь-яка партія, на чолі списку якої стане нинішній міський голова, набере значно більше, ніж прохідні три відсотки. І це врешті-решт може сплутати карти всім основним політичним гравцям.

Допоки Володимир Хомко зберігає хороші стосунки як з нинішнім губернатором Рівненщини, регіоналом Василем Берташем, так і з народним депутатом, нашоукраїнцем Віктором Матчуком. І у випадку, якщо жодна з очолюваних ними партій, разом зі своїми партнерами, не зможе отримати, так би мовити, контрольний пакет у Рівнераді. В руках мера, вочевидь, опиниться “золота акція”. І вже він вирішуватиме, якій коаліції бути.

ОБЛАСТЬ

80 чи 120
За нормами нового закону про вибори, чисельність Рівненської обласної ради встановлює нині діюча облрада. За цим законом, враховуючи кількість населення області, обласних обранців може бути від 80 до 120 депутатів. Скоріш за все, чисельність буде визначена по максимуму. По-перше, це вигідно фактично всім політичним силам, які братимуть участь у виборах. З іншого боку — так вимагатиме закон.

Обласна рада, згідно з новими правилами, формується за пропорційно-мажоритарною системою, але пропорційно від населення тої чи іншої територіальної одиниці. Найменший район в області — Демидівський, в якому проживає трохи більше п’ятнадцяти тисяч мешканців. Візьмемо за відправну точку саме його. Цей район в облраді має представляти як мінімум один депутат. Отже, на території району формуватиметься один виборчий мажоритарний округ і цей депутат представлятиме близько 15 тисяч громадян. За такою логікою, місто Рівне, де проживає майже чверть мільйона мешканців, має представляти в облраді 16 депутатів. А на всю область, в якій проживає близько 1,2 мільйона громадян, мало б обиратись 80 депутатів-мажоритарників і стільки ж мало би пройти за партійними списками. Разом це 160 депутатських мандатів. Але ж закон визначає верхню межу, для областей з таким населенням в межах 120 депутатів. Ймовірно, доведеться щось вигадувати при формуванні округів, і щоб якнайточніше відповідати букві закону, встановлювати максимальну чисельність ради. А від чисельності ради багато в чому залежатиме й майбутній владний "розклад" в області.

Між двох губернаторів
Вибори в області мають усі шанси перерости у справжній трилер. Як би не парадоксально це звучало, але головна битва за владу, очевидно, розгорнеться між Партією регіонів та "Нашою Україною". Точніше кажучи, між командами Віктора Матчука і Василя Берташа. Не останню роль в цій боротьбі може відіграти нинішній голова облради Олександр Данильчук. Але про це — далі.

Згідно з різного роду рейтингами та опитуваннями, найпристойніші рейтинги в області мають Партія регіонів, "Сильна Україна" та БЮТ ("Батьківщина"). За ними слідують "Наша Україна", ВО “Свобода”, Народна партія. Має шанси на проходження й УНП та, можливо, "Єдиний Центр". Останній може зробити вибори за рахунок сильної партійної структури, фінансового та медійного ресурсу.

Однак доля влади в області не залежатиме лише від відсотків, набраних політичними партіями. Основна боротьба за владу на Рівненщині, як, очевидно, й в Україні в цілому, розгорнеться у мажоритарних округах. І тут вимальовується цікава картина. На сьогодні відразу три політичні сили: Партія регіонів, "Наша Україна" і Народна партія. У них же є партійний і кадровий ресурс аби провести через мажоритарні округи якнайбільше своїх представників в обласну раду. Більше того, ці сили могли б навіть створити разом більшість у раді. Попередній губернатор Віктор Матчук демонстрував здатність домовитись як з регіоналами, так і з “литвинівцями”. І ті, й інші були представлені на керівних посадах в області. А після відставки Матчука з посади голови ОДА процес передачі влади в області пройшов мирно і безболісно. І все було б добре, якби не кілька “але”. Фактично відразу після відставки Віктора Матчука регіонали залишили без роботи майже всіх людей з команди Матчука. Представники нової влади почали активно критикувати роботу попередників. А нещодавно під час селекторної наради з приводу жнив керівник групи радників голови Рівненської ОДА Олександр Чуприна нібито звинуватив минулу владу у тому, що нинішня врожайність зернових менша за минулорічну.

Подейкують, це неабияк образило Віктора Матчука. І він вирішив всерйоз поборотись за владу в області і ніби навіть вирішив у випадку перемоги полишити сесійну залу Верховної Ради й повернутись в область. Тільки вже на посаду голови Рівненської обласної ради. Кажуть, що він ніби вже оголосив регіоналам: “іду на ви...”.

Союзи й союзники
Якщо все написане вище, дійсно мало б місце хоча б на 60 відсотків, тоді можна спрогнозувати запеклу боротьбу між двома губернаторами. В одному випадку — за повернення влади в області, в іншому — за повний контроль над нею. Більш вигідна нині позиція все ж таки у регіоналів. На сьогодні у них є стабільний рейтинг, адміністративний, фінансовий, а головне — кадровий ресурс. Цього всього вистачить, аби провести достатню роботу для формування серйозної фракції в облраді. Але ж навряд лише цим обмежаться завдання, які ставитиме перед собою їхня команда. Вочевидь, завдання-мінімум — це контрольний пакет голосів в обласній раді. А для цього потрібні союзники. Цілком логічно припустити, що найближчим союзником у цьому у біло-блакитних буде "Сильна Україна", лідер якої Сергій Тігіпко очолює економічний блок уряду Азарова. Та й на місцевому рівні, кажуть, у “регіоналів” і “сильноукраїнців” все нормально. Злі язики розповідають, що ці структури навіть узгоджують кандидатури, які висуватимуться в округах. Іншим союзником у цій справі, вочевидь, може стати Народна партія (Литвина). Тим більше, що серед замів нового губернатора є представники цієї політичної сили. Свою роль в цій ситуації може відіграти і "Єдиний Центр". У його лідера Валерія Богуцького теж ніби непогані стосунки з нинішнім губернатором.

Дещо гірші стартові позиції у команди Віктора Матчука. Рейтинг "Нашої України" дає упевненість у проходженні виборчого бар’єру, а сильні партійні структури та кадровий потенціал дозволяють сподіватись на формування пристойної фракції у раді. Зіграло на руку “нашоукраїнцям” і те, що за новим законом на вибори в області не йде “Фронт змін”. Скоріш за все, структури Арсенія Яценюка в області працюватимуть на "Нашу Україну". Але навіть ці обставини не дають упевненості щодо формування більшості.

Потенційних союзників у команди Матчука не так багато — це ідеологічно близькі УНП та ВО “Свобода”. У першої не надто високий рейтинг, але є певний кадровий потенціал і величезний досвід ведення виборчих кампаній в жорстких умовах. У другої — розкручений бренд з хорошим рейтингом, але брак людей, здатних виграти мажоритарні вибори. Та й здатність домовитись у них не надто висока.

Свою роль могла б відіграти "Батьківщина". Конфлікт, який нібито був між групами впливу голови фракції БЮТ в облраді Миколи Кучерука та нардепа-БЮТівця Юрія Прокопчука, пригасив нинішній голова облради Олександр Данильчук. І саме він вестиме соратників колишньої прем’єрки на вибори. А ще балотуватиметься по мажоритарному округу десь на Березнівщині. Але навряд чи варто сподіватись на союз "Нашої України" та "Батьківщини" на місцевому рівні. Найімовірніше, соратники Юлії Тимошенко де-юре залишатимуться в опозиції до будь-якої більшості, а де-факто ситуативно, залежно від доцільності й вигоди, підтримуватимуть ту чи іншу сторону.

При такому розкладі у регіоналів є всі шанси взяти під свій контроль фактично всю владу в області. Але варто пам’ятати, що все написане вище — не більше ніж плани і стратегії, які народились чи то в головах місцевих політиків чи їх радників-політтехнологів. А можливо, і взагалі продукт надмірної уяви журналіста. Тут варто пам’ятати головне — остаточне слово виключно за виборцем. І як би в законі не обмежували можливість вибору — вибір завжди є.

 

ДЖЕРЕЛО: ОГО